Descărcați "Ріпка - українська народна казка"

Ріпка - мультфільм українською Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Фінка, а в собачки товаришка киця Варварка, а в киці вихованка мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід рискаль та й мотику, скопав у го­родці грядку велику, мервицею попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку-дрібку — та й по­садив ріпку. Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку підливав, їй до життя охоти додавав. Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потому, як буряк, потому, як кулак, потому, як два, а накінці стала така, як дідова голова. Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,— каже,— нашу ріпку рвати!" Пішов він у город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб: тягне руками, заперся ногами, до­буває сил усіх, сопе, як ковальський міх,— мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе дід бабу Марушку: "Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!" Пішли вони в город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече — тягнуть, аж піт тече! Торгає дід ріпку за чівку, торгає баба діда за обшивку, працюють руками, упираються ногами,— промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе баба дочку Мінку: "Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!" Пішли вони в город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку; торгають руками, упираються ногами,— про­мучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе дочка собачку Фінку: "Ходи, Фіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!" Пішли вони в город.— гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку. Торгає дід ріпку за чівку, баба діда за обшивку, дочка бабу за за­паску, собачка дочку за спідничку,— промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе собачка кицю Варварку: "Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!" Пішли вони в город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть і руками, і зубами, упираються но­гами; промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе киця мишку Сіроманку: "Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!" Пішли вони в город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку,— як потягли, як потягли, та й балабунц! Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на дочку Мінку, дочка на собачку Фінку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку.