Baixar "Ось чому СССР напав на Афганістан: війна довжиною в 10 років"

Ось чому СССР напав на Афганістан: війна довжиною в 10 років Війна в Афганістані – це прекрасний історичний приклад того, що загравання з московитами завжди призводить виключно до війни, окупації та смертей. Не важливо в які політичні кольори розфарбовані ці московити – в монархічні, червоні, або постсовково-демократичні – це кодло завжди всім близьким та далеким сусідам несло виключно смерть та страждання. Звичайно, всі народи помиляються, всі приводять в ті чи інші періоди своєї історії не зовсім психічно врівноважених особистостей, але чомусь на території росії з століття в століття ця тенденція взагалі не змінюється. Це потрібно знати. Про це в афганістані явно знали не всі. Наприклад Король Захір-Шах, який правив афганістаном з 1933го року, знаходячись з СРСР у дружніх стосунках, наприкінці 50-х років дозволив великій групі офіцерів афганської армії навчатись у радянських академіях. Саме ці офіцери, які повернулись із СРСР, стали першими серйозними ідейними «марксистами», одними з розповсюджувачів червоної чуми. Згадаймо, комунізм несе в своєму матеріалізмі антирелігійні погляди і атеізм, а приклад знищення комуністами церков бачив весь світ. Тому розповсюдження коммуно-антирелігійних поглядів у країні з радикально налаштованими мусульманами, що готові підправити на шибеницю просто за будьяке криве слово в сторону пророка мухаммада чи ісламу загалом – це ризикована прогулянка по тонкій кризі. Не дивно, що саме вищезгаданих офіцерів радянські куратори орієнтуватимуть на захоплення влади. Але це буде пізніше. А покищо в афганістані все частіше проходять клерикальні мітинги та протести, що мали в тому числі серед своїх вимог і заборону проникнення у країну комуністичних ідей, а згодом, 7 липня 1973 року Мухаммед Дауд очолив військовий переворот, що призвів до повалення монархічної влади короля Мухаммеда Захір-шаха, що на момент перевороту перебував з візитом у Італії. Де він власне і залишився на кілька десятиліть. Новостворений режим, створений Мухаммедом Даудом, мав яскраво виражений авторитарний характер на чолі з ідеологією під назвою «народна і національна теорія революції» - це ніяк не було пов’язано з комуняцькими революціями. Навпаки, ідеологія передбачала: націоналізм, дух історичної пуштунської винятковості, іслам, святість національних традицій і звичаїв, ідеї патріотизму, антиколоніалізму і звичайно антикомунізму. Проблема режима Дауда була в тому, что економічна ситуація погуршувалася день від дня і тому щороку в країні спалахували та придушувались антидержавні заколоти чи перевороти. Зростала і посіяна комуняцька ідеологічна зараза, що проростала в головах прихильників через свою брехливу ідеологію «за все хороше, проти всього поганого» У 1975 році режиму Дауда вдалося придушити масштабне повстання ісламських правих радикалів. Проте 27 квітня 1978 року режим був повалений ліворадикалами. Військовий переворот був організований низкою колишніх прихильників Мухаммеда Дауда, що забезпечили його прихід до влади в 1973 році, але поступово вони все більше вдарялися в злочинну комуністичну ідеологію, яка підігрівалась в тому числі і фінансово з боку радянського союзу. Приводом до перевороту були протести, що виникли з приводу вбивства невідомими місцевого ліворадикального армійського діяча. Згадаймо, що третина всього армійського офіцерського корпусу афганістану проходила навчання в срср, де багато хто підхоплював марксиські ідеї, а інші банально вербувались спецслужбами. Тому протести швидко переросли у збройний бунт і прокомуністичним силам врешті решт вдалося захопити владу. Але обіцяний комуністичний рай в Афганістані не настав - ні на другий день, ні взагалі будь коли. Скоріше, країна зірвалася і полетіла майже відразу в пекло Коли президент-генерал Мухаммед Дауд Хан був скинутий і вбитий - до влади прийшов Нур Мухаммед Таракі, лідер фракції «Хальк» і одночасно Генеральний секретар Центрального Комітету Народної Демократичної Партії Афрагістану. Простіше кажучи – комусністичної партії. Потуги комуністів до радикальних суспільних перетворень зіткнулась із запеклим опором афганського селянства, що не бажало коритися кабульським «реформаторам». Особливе невдоволення викликали нововведення в галузі землеволодіння, звичаєвого права і примусової ліквідації неписьменності. По суті повторювався хибний шлях радянського союзу з колективізації та індустріалізації, що приводив до голодомору та масових репресій. Звичайно що народно-демократична партія Афганістану розпочала репресії проти власного населення. Комуінсти без цього не можуть в будьякій країні в будьякий час свого існування. Жертвами служби безпеки стали тисячі селян, купців, вождів племен і релігійних об'єднань Скориставшись цими непродуманими й різкими заходами комуністичного уряду, ісламісти оголосили себе істинними захисниками мусульманських цінностей.